Українська пісня єднає нас

Українська пісня єднає нас

                                                                                                   Покажіть мені народ,                                                                                          у якого було б більше пісень.

 Наша Україна дзвенить піснями.  

М.Гоголь

Мета заходу: Поглибити знання учнів про пісні народні і літературного походження . Віднайти історію створення пісні та її авторів. Розширити знання учнів про українські пісні та її виконавців. Розвивати естетичний смак, бажання вивчати і співати українських пісень.  Виховувати любов і пошану до української пісні , рідної землі ,батьків. Виховувати почуття прекрасного

Обладнання: Зала прикрашена українськими рушниками та вінками. У залі лунають українські пісні.

(Свято відкривається піснею « Коли співають діти» Діти тримають в руках жовті і блакитні повітряні кульки і заходять до зали і розташовуються на свої місця.)

 Ведуча:  :  Послухайте чудову старовинну легенду про пісню.

 …… Одного разу засперечалися між собою пісні – котра із них найкраща.

 Першою взялася показати свої переваги бойова пісня. ЇЇ сильні звуки котилися над землею, мов рокіт грому – і піднімалися на битву воїни, і забарвилися кров’ю хлібні ниви, понісся над світом плач матерів, жінок, дівчат та діточок…

(Звучить пісня «Сім шляхів»)

 Ведучий:     Могутня ти, сестро, - сказали інші пісні, - але й страшна. Подивися скільки горя ти спричинила… Дай місце патріотичній пісні.  На підвищення ступила патріотична пісня – і почала славити красу землі та подвиги її героїв.

(Звучить пісня «Ой, там у лузі три брати»)

 Ведуча:  :  Але, коли задумала патріотична пісня перейти кордони рідної землі – нічого із того не вийшло. - Сильна твоя пісня, сестрице, - сказали пісні-суперниці, але не всіх покоряє її міць, і влада тільки в одному народові. Нехай виступить любовна пісня. І от зазвучала тужлива і водночас чудова мелодія – стара, як світ і вічно молода…

(Звучить пісня «Ой, ти річенько»)

 Ведучий:    Дзвеніла пісня над землею, єднала молоді серця. Але у весільні акорди, мов скрегіт заліза впліталися розлука обманутих дівчат, сумне дитинство безбатченків…

 - Гарна твоя пісня, рідненька,- оцінили суперниці, але не всім від неї радісно. Тому і ти не отримуєш пальми першості…

 Потім вийшла релігійна пісня.

(Звучить релігійна пісня «За все тобі я дякую…»)

 Ведуча:  : Одна за одною далі виходили на мелодійні пісні: весільна і величальна, і, навіть, сумовита – прощальна… Але у кожної знаходили пісні-судді якийсь ґандж.  Від того аж розгубилися . Сидять зажурені і бачать, як здалеку іде стежкою молода жінка у білій хустині з дитятком на руках. І спить воно тихо тихесенько, усміхнене, спокійне…   Розсуди нас, - кинулися до жінки пісні - котра із нас гідна називатися першою.

 Ведучий:     Від гамору голосів прокинулося немовля і заплакало.

 - От, котра із вас заспокоїть мою дитину тай стане першою,- сказала, лагідно посміхнувшись, молода мати.

 Все повторилося: гриміла бойова пісня, дзвеніла патріотична, урочисто злітала увись релігійна… Дитя ж тим часом плакало і плакало, не вгаваючи.

 І тоді заспівала мати: просту, невибагливу пісню, сонячну і пестливу, сердечну і безжурну…

(Звучить колискова пісня «Колискова»)

 Ведуча:  :  Від цієї пісні висохли сльози в заплаканих дітей, щезла розлука з очей закоханих, дорослі линули думками в золоті роки раннього дитинства… І, навіть, дуже старенький, сивий-сивий дідусь шанобливо вклонився цій пісні – й одним тільки словом вимовив ім’я давно померлої матері.

 Ведучий:  - Хто ти? – тихо, аби не розбудити немовляти, що знову солодко заснуло.

 - Я – мати.

 - А яку пісню ти співала?

 - Колискову…

 І всі пісні низько вклонилися пісні матері – найпершій пісні в світі.

 Ведуча:  У правдивості цієї легенди сумніватися даремно. Тому що кожен із нас виростав під мелодію та безхитрісні слова колискових пісень.

 Потрібно пам’ятати свої пісні, бо пісня завжди об’єднувала людей у найтяжчі моменти, робила духовно багатими.

Ведучий:    Пісня! Як багато вона важить у житті людини! У ній його минуле, сучасне і майбутнє .У ній - душа народу. «Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте прозоре дитинство , свою горду юність ,своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим?»- писав Олександр Довженко.

тож запрошуємо вас на  пісенний фестиваль .

(Список пісень, які були виконані під час нашого виступу:

  «Дві пісеньки», « Козачата», « Ой, єсть в лісі калина»,  «Ой, під вишнею»,

 « Сіяв мужик просо»,  « Мав я раз дівчиноньку», «Ой, на горі жито»,

  «Ішов козак потайком»,  «Ой, заграйте, дударики»,  « Грицю, Грицю», « Україно моя, Україно»

Ведуча:   2.Народ склав численні прислів´я та приказки про пісню :

           З піснею робота спориться.

 Ведучий:      Легше тобі на душі стане, як пісня до серця загляне.

Ведуча:  .Нових пісень співай, а старі не забувай.

Ведучий:    Хто співає, той журбу проганяє.

Ведуча:  Краще погана дорога. ніж погана пісня.

Ведучий:   Я сподіваюсь ,що ви зачаровані українською піснею, відчули насолоду від її багатющих мелодій, чарівної сили. Честь і хвала народові,що створив ці скарби ,тож поважайте й шануйте пісенну творчість - скарбницю нашої мудрості , духовності, історії.

Ведуча:  :  На цій чудовій ноті наше свято підійшло до кінця. Нехай кожен день вашого життя наповнюється веселими та мелодійними піснями…Повірте у чудеса і все, обов’язково, буде добре…