Педагог-організатор Сіваченко Л. М.: Дитяче свято Подоляночка

Дитяче свято «Подоляночка»

Весно, весно, весняночко,

Прийди до нас, Подоляночко!

Мета. Відтворити на святі обряд зустрічі весни, показати його красу; навчити дітей обрядових пісень-веснянок, водити хороводи, народних ігор; виховувати любов до рідного краю, національних традицій; розвивати інтерес і бажання до вивчення і відродження народних звичаїв та традицій рідного краю, оберігати їх.

Обладнання: віночки, національний одяг,

Педагог – організатор: Найпопулярнішим святом українського села є

свято весни. У наших предків Свято Весни вважалося першим святом року.

Свято Весни – це величний, поетичний гімн людини весняній природі та її господарським і родинно-побутовим чинностям. Найчарівнішою, найбажанішою для серця хлібороба завжди була весна, з життєдайним теплом якої воскресала природа, починалися сільськогосподарські роботи. Все це благотворно впливало на почуття людини, сповнювали її молодечим запалом, силою, будили нові прагнення і сподівання.

Це свято передавалося з покоління в покоління як дорогоцінний скарб душі народу, його колективна творчість, багатовіковий вияв практичного досвіду, дум і сподівань трудящих мас на різних етапах її розвитку.

Разом із пробудженням весни від зимового сну на нашій землі, в Україні, розпочинається цикл народних весняних свят. Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни – гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові, вона, ця дівчина-весна – бажаний довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти з дарами – солодким печивом у вигляді пташок. Сьогодні кожен із вас буде не тільки глядачем, а й учасником свята – свята зустрічі весни.

(звучить фонограма українських народних пісень)

Хлопчик. Доброго дня дорогі друзі!

Дівчинка. Ласкаво просимо вас на наше свято весни – свято пробудження природи.

Хлопчик. Щирим серцем ми вітаємо

Разом з нами закликаємо

Весну зустрічати.

Дівчинка. Хлопчики дівчатка ! Годі сумувати.

Давайте будемо весну закликати.

Благослови мати ,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати!

Зимочка у візочку,

Літечко в човночку!

(звертається до матері)

Благослови , мати, весну закликати.

Мати. Благословляю, дітоньки, благословляю, любі мої.

(звучить пісня «Прийди, весно!»)

Дівчинка. Пройшли холода,

Рине весело вода.

Усе оживає,

Весна у наш край прибуває.

Весна уже, весна іде –

Весну вітаймо, діти.

Весна вінки нам принесе.

Ставайте хутко парами,

Веселії малята,

Та підемо ми радісно

Весну зустрічати.

Хлопчик. Як тут гарно!

Сонечко красне,

Вийди до нас,

Зігрій землю!

Дівчинка. Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір`ячко.

Хлопчик. На весняні квіточки

На маленькі діточки.

Тут вони граються,

Тебе дожидаються.

(діти виконують пісню-танок «Ой є в лузі калина!»)

Хлопчик. Прийди, прийди, весно!

Прийди, прийди, красна!

Дівчинка. Принеси нам жита,

Принеси нам цвіту

(Звучить музика, заходить Весна).

Весна. Ось і я – Весна-красна, прийшла до вас із теплом та радощами. Дякую, що гостинно мене зустрічаєте, веселих пісень мені співаєте.

Діти. Весна, весна, днем красна,

Що ти нам весно принесла – 2 рази

Весна. На дерева - цвіту, а на поле – жита, на травичку – росу, на дівчаток – красу, а на хлопчиків – сили, щоб росли й міцніли. А на свято я прийшла не сама . Зі мною в гості до вас прийшли брати-місяці.

Березень. Вітаю вас із першим теплим променем сонця!

Квітень. Із першою квіткою!

Травень. Із першою пташкою!

Березень. Я – перший весняний місяць – завжди був у пошані. У народі кличуть мене по-різному: капельник, коковик, березоль. Вважається, що ім`я - Березень – я дістав від берези, що на початку весни «плаче» солодким соком.

Квітень. Я – середній брат Весни. У народі мене кличуть по-різному: цвітень, краснець, лукавець та водолій.

Травень. Я – наймолодший брат Весни. Як і мої брати, маю різні імена: травник, громовик.

( Весна звертається до Матері)

Весна. Дорога матусенько, благословіть у далеку дорогу: неозорні лани килимами зеленими застеляти, буйні сади пишним цвітом квітчати, співуче птаство розселяти, росами-перлами землю всипати, теплими дощами напувати, ясним сонечком огрівати, дорідні врожаї готувати.

Мати. Іди моя донечко, здорова й щаслива, одягни нашу землю рідну буйними хлібами, пахучими квітами. Понеси щастя всьому народові. Заглянь променистим сяйвом у кожне віконечко, зігрій теплом і щедрістю все на землі. Прожени з небесної блакиті злих хижаків. Нехай небо над нами буде чистим і безхмарним.

Весна. Мої рідні діточки. У коло ставаймо. Будемо ряст топтати та край наш прославляти.

Мати. Силу й радість,

Добро і щастя

Земля-мати дасть,

Щоб здоров`я прибувало,

Топчіть, діти, ряст.

Не забули про давній обряд

Топтання рясту?

Нумо всі у наше коло!

( Всі стають у коло і співають)

Топчу, топчу ряст, ряст.

Бог здоров`я дасть, дасть.

Дай, Боже, діждати,

Щоб на той рік топтати.

(В кінці розходяться у дві лінії).

Дівчина. Хлопчики та дівчатка! А ви бачили, яка вже верба зелена.

Хлопчик. Та й пахуча яка!

Мати. (Вербовою гілочкою торкається дітей та промовляє)

Верба – хльост, бий до сльоз,

Не я б`ю, верба б`є.

Хай вона тебе оберігає від усяких хвороб,

Будь великий, як верба.

А здоровий, як вода.

А багатий, як земля.

(Діти стають по двох з гілочками верби в руках. Співаючи ходять.)

Вербовая дощечка, дощечка,

Там ходила Настечка, Настечка.

Відром воду носила, носила,

Дібровоньку гасила, гасила.

Хлопчик. Весно, весно, весняночко ,

Прийди до нас, подоляночко.

Прийди до нас теплом утіш.

А ти, сонечко, світи ясніш.

(Весна проводить ігри . Дитячий гурт стоїть розірваним колом, десь за його межами сховалась подоляночка. Діти виконують рухи, про які співається у пісні. Гра «Подоляночка».)

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала,

До землі припала.2р.

Ой, встань, ой, встань, Подоляночко.

Умий личко, наче скляночку,

Та візьмися в боки.

Скачи свої скоки.

Біжи до Дунаю –

Бери ту, що скраю.

(Гра «А ми просо сіяли». Діти розділились на дві групи. Взялись за руки і стали напроти один одного. На кожен рядок, що співається, сходяться, а потім – розходяться).

А ми просо сіяли, сіяли,

Ой див ладо сіяли, сіяли.

А ми просто витопчем, витопчем,

Ой див ладо, витопчем, витопчем…

(Гра «Ой летіла зозуленька». ( Діти ходять по колу парами посередині «літає» зозуленька. Під кінець пісні пари «міняються», тобто кожна дитина шукає собі пару, зозуленька теж. Кому не буде пари той стає зозулькою).

Ой летіла зозуленька через сад, через сад.

Розпустила пір`ячко на весь сад, на весь сад.

Ой хто ж теє пір`ячко підбере, підбере.

Той сизую зозуленьку забере, забере.

(Хоровод « Кривий танок». Діти стають у коло. На площину кола сідають на хустинки три дівчинки, утворюючи трикутник. Ведуча дівчинка на початку веснянки розриває коло і веде дітей навколо дівчаток, що сидять, утворивши підкову, замикає її).

Діти. (співають і виконують «Кривий танок»).

А в кривого танця

Та не виведу кінця.

Треба його виводити,

Треба його та находити.

Ми кривого танцю йдемо.

Йому кінця не знайдемо.

Ой то вгору, то в долину.

Ой то в рожу, то в калину.

Педагог – організатор: От і зустріли ми весну за давнім українським звичаєм, відтворили пісні, танки та ігри, яким, може, понад тисячу років. У цих піснях наше коріння, краса, талант і мудрість нашого народу. Тож, давайте берегти їх, вивчати, співати і весну закликати. Так наші пращури зустрічали весну, яка радісно й весело з`являється на світі.

Хай у ваших родинах завжди буде достаток, а в серцях – любов і добро.